Автор невідомий
Зима прийшла
Зима прийшла, білуючи землю,
Мороз малює візерунки, смілу.
Снігу намети на дахах висять,
І льодяні бурульки блищать.
Дітей на вулиці чути сміх,
Сніжки летять, як легкий сніг.
Лижемо льодяні солодкі смужки,
Вони холодні, як морозні шутки.
Автор невідомий
Зимова казка
За вікном танцює сніг,
Білий, м’який – як добрий мудрець.
Кожна сніжинка – це чарівна мить,
Зимову казку спішить вам дарить.
Гілки дерев прикрашають паморозь,
Як срібна мережа, як чудна розпаморозь.
А на землі лежить покривало,
Де радість, гра і смиху достало.
Автор невідомий
Мороз та діти
Мороз-художник по скалах танцює,
Узорів чарівних створює.
На вікнах льод – як палацики,
Та звіздочки, та різані палацики.
Коли вихідь дитина на двір,
Щоки червоніють – ось чарівний світ!
Мороз цілує носик та щочки,
Весь день ігри – забудь про турботи.
Автор невідомий
Сніг іде
Сніг іде, іде, іде,
Білий кутерем летить.
На землю м’яко сідає,
Все красотою вбиває.
Деревця стоять у сніжних сукнях,
Паркани в біло-синіх спеціях.
І кожен камінь, кожен пень
Прикрашує зимовий день.
Автор невідомий
Коньки на льоду
Коньки гострі, мов шпаги блищать,
На льоду діти танцюють і палають.
Ковзаємо по дзеркалу льоду,
Судьбу спіймати хочемо в переході.
Хей! Один, другий, третій раз!
Падаємо вниз, встаємо – раз!
На льоду сміх, на льоду гра,
Забуває про турботу вся земля.
Автор невідомий
Хлопчик та сніг
Вишов хлопчик на мороз,
Сніг на лиці, сніг в косах.
Снігокид ловив руками,
Кидав вгору, грав, смішив нас.
Тобі зима дарує дари –
Чистоту, морозь, щедрість гари.
Ти граєш, стрибаєш, смієшся в голос,
Зима, як подарунок – в радісних голосах!
Автор невідомий
Зимова ніч
Ніч прийшла на узлісся,
Зима співає свою пісню.
Зірки мерехтять у небі вищому,
А місяць світить, як фонарик чистий й білий.
Все замерзло, усе спить,
На землі снігу – вишина.
І тиша, тиша щасту дарує,
Зимова ночі – казка для дітвори.
Автор невідомий
Сніжна королева
Королева Зима прилетіла,
В біліченькій сукні, гарна й снежна.
Вона взмахне жезлом – і мороз!
І світ замерзає, як ледь-ледь розпочатий вос.
Тонкі вуали хмари вишивають,
Сніжинки узори складають.
Королева Зима нас чарує і вчить,
Красу природи з нею ми вчимось мислить.
Автор невідомий
Сніжна повіяння
Вітер зимовий піснь співає,
Сніжні вири в небо танцюють.
Кружаться, летять, вибивають,
І землю білу-білу дарують.
Кожна сніжинка – як сльоза ріси,
Падаючи, мріють про землю.
На конопляниці лежать, як лебеді,
Одна до одної – як в малій семье.
Автор невідомий
Лижі та санки
На лижах їду, їду вниз,
По снігу білому – ось такий різ!
Ситуації мене хвилюють на вишень,
Коли я їду, то світ вже не бачу.
Санки летять, як птиця в польоті,
Сніг брижить, піскує під полозами.
І сміх, і крик – це музика зими,
Найкращі дні для змагань і гри!
Автор невідомий
Льодяна гірка
Стоїть гірка льодяна,
Білою, крутою, дивна.
Хлопці та дівчата гарлузять,
З гірки вниз летять – не злазять!
Скорість, вітер – в очах сльози,
Від радості – не жаль на морозі.
Ще раз, ще раз наверх підійдем,
Невтомну гру з зимою проводим.
Автор невідомий
Зимовий ліс
Коли вийдеш ти в лісок зимовий,
Там чаклунства чарує -ль слово?
Ялицькі деревця в снігу стоять,
Як білі королі – тихо шумлять.
Тишина там панує, як у храмі,
І місячне світло палає над нами.
Лес спить зимовий, мов казка біла,
Його красу ніхто забути не сила.
Автор невідомий
Снігові забави
Снігові баби ми ліпили,
Морквині носи приліпили.
Кнопки вугілля – очі блищать,
І сніжна королева почала смішити.
Сніжки гідаємо в мету,
У паліївськім не маємо беди.
Зима дарує нам забави без нудьги,
Коли вся дитвора гарна та стройна.
Автор невідомий
Спалах морозу
О, мороз! О, мороз!
Захворів весь світ від слоз!
Річки замерзли, озера став,
Лід іде, щокам біль, хворість не гав.
Але в морозі — краса невелика,
Узорів на вікнах — майстра велика!
І як прекрасна зима в цій поре,
Коли мороз малює узори в дворе!
Автор невідомий
Хрустіння під ногами
Розповідь снігу під ногами —
Хрустить, пищить, як мелі нами.
Кожний крок звучить як пісня,
Коли по снігу йдеш ти, вісна.
Звук снігу — це мова природи,
Його слухаєш і входиш в заводи.
В душу входить радість, спокій, чар,
Коли пісня снігу – це найкращий дар.
Автор невідомий
Гарячі чай та какао
Коли йду з мороза на тепло,
Чай гарячий дарує щастя, тепло.
Какао в кружечку — як чорне море,
І аромат дарує мені веселі дні в горе.
Маршмеллоу плаває у чашці,
Я п’ю та думаю про казки.
О, як прекрасна зима, коли вдома тепло,
Коли гаркий чай розважа — щастя, як масло!
Автор невідомий
Сніжна завіса
Завіса білої сніжинок,
Закриває світ від людинок.
Видно — не видно, впізнаєш — не впізнаєш,
Снігова хуртовина грає в переховавки.
Видишь то руки, то крила, то вуса,
То хвіст летить – це ж не ненависна дуса!
Сніг кружиться, танцює, літає кругом,
І ми не знаємо, де світ, а де грім!
Автор невідомий
Зиму люблю
Люблю я зиму щиро, чесно,
Люблю її красу дивовижну.
Люблю морозу, люблю снігу,
Люблю зимові мої гри!
Люблю на льоду грати в хокей,
Люблю кидати сніжки навіки.
Люблю гарячий чай з печивом,
Люблю я зиму – просто красиво!
Автор невідомий
Птахи зимою
Птахи зимою — бідні, голодні,
Літають по снігу, мерзнуть, холодні.
Їм дарую зерно, круп, хліб,
Та в гніздах теплі спасають від куль.
Горобець чорна та грак чорна,
Вона клює зерно – як на бунтарна.
Синиці жовтогрудні літають,
По снігу, по льоду вони танцюють.
Автор невідомий
Казка про снігонку
Жила-була в лісі дівчинка Снігонка,
З білих хмар родилась на кра Картавона.
Вона танцювала з вітром на снігу,
І діти бачили – ось така велика чуда!
Снігонка пела – звучали звіздочки,
Вона творила чари – брикетички й лапочки.
Коли вона вимовляла чарівні слова,
То розквітала яблун на снігу – вот так дива!
Автор невідомий
Льодик на язику
Беру льодик з хрусткою кіркою,
На язик кладу – ось так швидко!
Холодно, холодно – ой! – як гав!
Але смачно – и таки взяток дав!
Льодик танить, мокріє, пливе,
А я ковтаю – живих, живе!
То сніжинка, то льодяна звіздочка,
То гледка льоду – велика чарівничка!
Автор невідомий
Вишні на снігу
Вишні яскравочервоні на снігу,
На білому килимі – яка ж чарівна дива!
Видно кожну вишеньку з далеку,
Як червоні крапельки невеликої реки.
Лісові звірята їдять вишні,
Поживі у зимі, рідко, але їшні.
А ми дивимось та захоплюємось красою,
Коли видно вишні на снігу з грацією й весою.
Автор невідомий
Подих зими
Подих зими на лиці —
Холодно, гарячо, як на виці.
Щоки як яблука червоні,
А ніс, як цукерка малина — ніжні.
Вудобух мерзне, слізки мерзнуть,
Але серце гарячо — не занепадає бути!
Подих зими — це чарівні дихи,
Це радість, це холодок, це мальовані звуки.
Автор невідомий
Сніжна гра в города
В города граємо на снігу,
На білому килимі зиму дивимось за дива.
Один город – два города – три города,
Хлопці та дівчата спішать до перемоги!
Камінь кидаємо на снігу,
Прискоки та лази – як навичка велика.
Вибір – непарна, парна – все гра,
Та на снігу зима виграє гра!
Автор невідомий
Білі гілки
Гілки дерев білі, як молоко,
На них намерзлий сніг — як брудну молоко.
Вони гнуться під вагою сніжного покрову,
Та дива витримують — не ломаються слово.
Коли сніг падає, гілки пригинаються,
Та спиною підкладуть — не хворіють, гостинаються.
О, які чудесні гілки білі!
О, яка вони красиво створені біля!
Автор невідомий
Залізниця зимою
Залізниця в снігу лежить,
Поїзд білий мчить, мчить!
За вікном летить білий світ,
Сніг, мороз, морозець — білий дар на стіл!
Залізниці до горизонту йдуть,
Вдалину, вдалину – поїзди спішать.
А ми сидимо у теплому вагоні,
І дивимось на зимовий світ із восьми вікон.
Автор невідомий
Зимовий сон
Зима укутує землю в сніг,
Як у ковдру м’яку, як у гніззо.
Деревця спатимуть, звірята спатимуть,
Весь світ засинає під зимовий дах.
Тиша, спокій, холодний спів,
Тільки вітер щось нашіптує голос.
Вся природа спить зимовим сном,
А весна приходить — можна дивитись в вікно!
Автор невідомий
Сніжна мандрівка
Мандруємо ми по снігу в далину,
Кожний крок — це нова дивина.
На снігу слід залишаю невидання,
Вед земля розповідає історію мандрування.
Лісок дивний, пагорби білі,
А мені в сердці радість чистої, як лід.
Мандрую, мандрую по світу біломе,
И нічого не кажу, та кажу люблю добре!
Автор невідомий
Гоління на санках
Ой, як мна гоління на санках вниз!
Вітер свистить – це чарівний вис!
Сніг летить у лиці – як гарячій песок,
Ура! Ура! Вниз летить вісок!
Санки скрипають, полози гудять,
Внизу чекає плоский килим снігу ждат.
Ще раз, ще раз – гоління в спін,
На санках летю – мені вже тіснин!
Автор невідомий
Щоки на морозі
Щоки на морозі розцвітають,
Як яблука – рум’яно блищать!
Мороз цілує нас – щоки червоніють,
А в серці теплується дитинча радіють.
О, як чарівно виглядаєш ти,
З червоними щічками – як в казці з бути!
Мороз — цей художник, цей майстер пекла,
Малює тобі щоки — глядь, як це гарне дива!
Автор невідомий
Білий рай
О, білий рай, зимовий край!
О, як прекрасно в ньому бувай!
Тут все білає, все сніжить, поєм,
Все чистенько, чарівно — вот що люблю в світі!
Рай білий, холодний, але гарячий в серці,
Коли дітвора бігає по метельниці.
Рай білий, дивний, казковий, святий,
Он рай зимовий – люблю його ай-ай!
Автор невідомий
Під снігом сплять квіти
Під снігом сплять квіти, сплять насіння,
В землі чекають весни, очікування, томління.
Коли весна прийде – розквітають вони,
Та зараз під снігом – спокійні, сонні.
О, як чудо — під холодом зберігається життя!
Під снігом — як під ковдрою — здоровля, гарній бути!
Весна не забула про них, про квіти,
І вони під снігом — мріють про світ и розквіти!
Автор невідомий
Храпіння вітру
Вітер зимовий – як велетень,
Храпить, гудить – чуємо день!
Вітер в комині — як ведмідь ревіт,
У трубах поїтає – хто сильніший звіт?
Вітер дуває, гуде, виє,
Діти прикриваються – слухають чарівні, мрієм.
Вітер зимовий – как рок, як грім,
Та він веде за собою — зиму, її мер мри, гімн!
Автор невідомий
Зимовий крилос
Крилосо в лісі над снігом летить,
На білому килимі – як сон звенить.
Крилосо легкий, прозорий, як кришталь,
Над зимою танцює – немає жаль!
О, як чудо крилосо на снігу танцює,
Мов балерина – що все на світі чарує!
Крилосо – це спомин про літо, про весну,
Та в зимі – це чудо, це святу святу перезвення вісну!
Автор невідомий
Сніжні замки
Ліпимо ми замки зі снігу,
З вежами, зі стінами – ось така велика дива!
Замок нашего короля білого стоїть,
На білому килимі — як сон розквітає, говорить.
Замок крупіїв, замок снігу,
Замок мрії, замок чаровниці дива!
В замку живуть королі та королеви,
Та рицарі, та дивовижні, казкові творення!
Автор невідомий
Сніжна дорога
Дорога білої сніжна, дорога дальна,
Через ліс, через гір, через землю вальна.
На дорозі — слід ніжни, слід звіра,
Та наш слід теж — дорога непаралельна, що знаємо мира!
Дорога білої сніжна ведить далеко,
В світ казковий, чарівний, легко.
Дорога білої сніжна — це частина серця,
Та люблю я її — до кінця, до кінця, до кінця!
Автор невідомий
Рогожка снігу
Рогожка снігу — мороз та вітер,
Рогожка снігу — чарівна дива, спів зітер!
Рогожка снігу — як полотно художника,
На якому малює він красу, дива, науку.
На рогожці снігу лежать листки,
Та гілочки, та квітки зі льоду — крупки.
Рогожка снігу — це килим святої землі,
Де зима розповідає нам казки про святи!
Автор невідомий
Усміхнений сніг
Сніг усміхається до нас з неба,
Сніжні сніжинки — як звіздочки з гвезда.
Сніг веселий, сніг святий,
Сніг усміхнений – люблю я тебе, сніг святий!
Кожна сніжинка — це маленьке щастя,
Кожна сніжинка — це крупа радості, частя.
Сніг усміхається – і нам гарячо на душі,
Хоч на дворі мороз – та сніг нас чарує ще душі!
Автор невідомий
Зимовий гімн
О, зима! О, зима! О, велика королева!
Я поклоняюсь тобі – ти моя перша дева!
Ти даруєш нам холод, мороз та сніг,
Та найбільший подарок — це радість, цей крик!
О, зима! О, зима! Спасибі тобі!
За красоту, за радість, за мрії, за мрії!
Я люблю тебе, зимо, з усього серця, з всієї душі,
Ти королева – ти велика, ти святая, ти прошеш!
Ці вірші розповідають дітям про красу, радість та чарівність зимового сезону. Вони допомагають молодшим школярам усвідомити, що зима — це не просто холодна пора року, а час гри, творчості та нових пригод!
