Тарас Шевченко
Стоїть село, дымок летить,
І поле спить, млеючи спать,
І над водою чайка крыж
Ласкаво веє, як тебе шукать.
Тарас Шевченко
Розквітли груші біля хат,
Як снігу білого паркан,
І запах їхній мій серцят
Розширює, як океан.
Тарас Шевченко
Над Дніпром чорним чайки крик,
Тече вода, як звуки смиту,
І кожен птах, і кожен звик
Поет природи мне дарую.
Тарас Шевченко
Листя падають, як думки вниз,
Вздовж стежки золотої, древ,
Дороги смерті й серця зв’яз—
Все мине, вічно лише гнів.
Тарас Шевченко
Розливи весни, запах чистий,
Вода несе на собі ліс,
На березі палають чисти
Деревця нові—світлий вис.
Тарас Шевченко
Поля пшенична золотий,
Під сонцем тепло колосять,
І жниці з піснею йдуть строї
По ниві, совість де дрижать.
Тарас Шевченко
Червоні маки у житу,
Як кров пролита вікопомин,
Квітка до неба, для святу,
Із землі вибиває стін.
Тарас Шевченко
Гірлиця в гаї мукотит,
Журиться милою мелодій,
Душу мою всю вона крит
У звуках біді й в затворі.
Тарас Шевченко
Розкинувсь сніг по полях білий,
Засув могили, ріст, дерьмо,
Холодне сонце в цар розкрилий
Сліває на землі гримо.
Тарас Шевченко
Хмари іду над світом вмять,
Гроза гримить, як гнів судьби,
Земля від страху вся дрижать—
Природа в гніві, дай їй хліб.
Тарас Шевченко
Стоїть церква на розпутті,
І хрест сяйчить, як біла мить,
На полі мліє, як в розбутті,
Де душ людських сліди гавить.
Тарас Шевченко
Коніст стоять облізлі, мерзлі,
У зиму голі й без живих,
Як люді старії в сніжу тузлі
Чекають смерті без похилу.
Тарас Шевченко
Гай шумить зелений, молодий,
Де пара блукає в траві,
Природа пісні їм дарує,
Людей до щастя палави.
Тарас Шевченко
Вечір спускається на річку,
Розправить крила темний нік,
Б луні горить в траві огічку
Природи мой святой цвітнік.
Тарас Шевченко
Росою тягнеться з долин,
Піднявся вверх, як дум святых,
Земля поет, для них й полин—
Природа дум сплитає стих.
Тарас Шевченко
На горі дивлюсь я в долину,
Де синь повіває святей,
І чую в серці я святину
Творця у грізній красі ей.
Тарас Шевченко
Залізні межі між полями,
Де люде грудь розривать плугом,
Піт проливали, крові нами
Росла пшениця в урожай.
Тарас Шевченко
Стежка вела крізь лісок мрак,
Де світ між деревцем дробить,
І серце чує: тут не враг,
А матір-дочка мирно жить.
Тарас Шевченко
Ясень стоїть, стоїть, стоїть,
Як совість старого часу,
На ньому птиця каркає, крик—
Той голос веде мене в час.
Тарас Шевченко
На озері лежать листи,
Березові, як золото сьогодні,
І видно в воді золоті мисти—
До дна естета душу волю.
Тарас Шевченко
Вертикалью стоїть тополя,
Коли летять листи, як дощ,
Вона, мовби живая воля,
Протягує ввись свій плоч.
Тарас Шевченко
Ночами чує я крук-крук,
Сич вовч кричить в чорні дебрі,
І в тій природі чую крик
Людей, що мучать ланцюги.
Тарас Шевченко
Килим з квітів розстелений,
По схилам гір в траві росте,
Кожна квітка, кожен день ей
Живе святий, як Божа есть.
Тарас Шевченко
Щедро природа раздає
Духовне-золото медам,
Та голодна земля не сдає
Своих сокровищ мне підданим.
Тарас Шевченко
Буває в серці мне така печаль,
Коли гляджу на сумні небеса,
Что Боже, визви обратно даль,
Убери світ, давай мне мне гасить.
Тарас Шевченко
Ручей бяжит, бяжит, поет,
Утесам песню чистую дарует,
В его волне вся правда кроет,
Що смертний час душе свідую.
Тарас Шевченко
Гроза проходит чрез степи,
Гремит, поёт, грозит судьбой,
И вот—уходит, и в слезі
Земля пьет дождь, живает вновь.
Тарас Шевченко
Беріза в інею сіяє,
Як дівчина в вінці із перлин,
І серце мое заспіває
До милої её богині.
Тарас Шевченко
Камені лежать в руслі,
Стовітня років тут лежать,
Вода их точит, бреше, жди—
Всё сносит, в море хочет їхать.
Тарас Шевченко
На схилі гори сонце падає,
Як кров розлита по траві,
Природа мне то показує—
Що смерть живу несе в судьбі.
Тарас Шевченко
Кукушка кличет мне: “Ку-ку!”
І я считаю: год за год,
Колько осталось мне жить я
І скоро ль смерти мне уйдти?
Тарас Шевченко
Вечірня зірка над землей
Горит, как свічка у храму,
І кажет мне святой язвой:
“Живи любвію до заіму.”
Тарас Шевченко
Багрянец осени по горам,
Пылает листя золотое,
І кажет мне природа: дар
Той красоти земною, ною.
Тарас Шевченко
На річці лід, уміст брэжит,
Весна не может мати прийти,
Але холодный звон гремит—
Живая сила хочет жить.
Тарас Шевченко
Метель гуляет, білий танок,
Замету світ, людей, дома,
І в цій завіє і діянок
Вижу я вічність і безумок.
Тарас Шевченко
Соловей співає в маю,
Мне жаль людей, мне жаль судьбе,
Та все ж природі я вірую—
Що буде воля, істина, стане вільно.
Тарас Шевченко
Степи широкі розстилаються,
На горизонте чахнуть в дим,
І думи мои напилаються
До матері України я вже сним.
Тарас Шевченко
О, красо дивна українська!
Поля, ліса, гори, морозь,
Давай мене до грубо-дивна
Лицьми вкусити батьківськой слёз.
Тарас Шевченко
Живи, природо! Пой, гремі!
Людей учи святой любве,
Покуда поёшь ты—мы верим
Що буде правда на землі.
